Верховна Рада.
Журналіст: Вже дві години поспіль за ціми дверима народні обранці розглядають пропозицію від депутатів блоку Джулії Володимирівни "Про відміну депутатської недоторканності". Чи підпишуть вони цей закон? Чи підпишуть вони собі вирок, тобто... блин, давай перепишем... мы шо, в эфире были?.. не перемикайтеся, залишайтеся з нами.
Сесійна зала.
Митвин: Шановні депутати. Ставимо на голосування закон з лякаючою для всіх назвою, це "Закон про зняття депутатської недоторканності"... Тихише-тихише... доречі, запропонували цей закон депутати від фракції Джулії Володимирівни.
Богуславська: А что от них еще можно было ожидать?
Митвин: Ірма Германівна! Будьласка, вас тільки і чути, доречі. Не я висуваю, розумієте, це питання, заспокоїлись, панове, будьласка, голосуємо.
Коммуненко: Я против!
Митвин: Тихо, я прошу вас, ну що ви як діти малі, чесне слово. Дивимось... 224 - за, 224 - проти...один утримався. Пановве, ще один депутат не проголосував. Хто не проголосував, шановні колеги?
Коммуненко: Уважаемый спикер!
Митвин: Так, тиша в парламенті будласка! Говорить депутат Коммуненко. Слухаю вас.
Коммуненко: Я вас очень прошу, скажите еще раз громко, на весь зал что нам нужно проголосовать. Может быть тогда некоторые нажмут на кнопку.
Митвин: Шановні депутати, будласка, розбудіть пана Тягнишкіля. Доречі, я пропоную пана Ореста Миколайовича відрядити у місто Звездонецьк.
Богуславська: С каких это пор Звездонецк стал местом ссылки?
Митвин: Ірма Германівна! Я, доречі, не менше вас дбаю про Батьківщину. Отже я прошу всіх голосувати...Шановні депутати. Всім дякую. Усім "торба", всім капець бо рішення прийнято.
Коммуненко: Я против!
Богуславська: Что, добились? Добились, с вашей Джулькой Владимировной...так вам и надо!... Что, высунули!?
Журналист: А ось, власне і вони! Судячи по цим обличчям - закон вони таки ухвалили.
Коммуненко: Что вы делаете!?
Журналист: Здравствуйте, Федоре Вікторовичу. Скажіть будласка, чи голосували ви за прийняття цього рішення?
Федор Вікторович: Та проголосовали на свою голову. Ты знаешь, мы всегда боялись женщины с косой. Опа, вы что, снимаете? Давай пере...пишим.
Журналист: Федоре Вікторовичу, це - прямий ефір.
Федор Вікторович: А, прямой, да? Знаєте, ми дійсна прагаласували за цей законопраєект тому шо насправді нам немає чтого боятися. Як то кажуть, у нас і так руки по локоть... чисті. так шо всіх благ... вибачайте.
Гардероб.
Свєта: Алё! Привет Снежанчик... Да. Дела харашо. Харашо, роботи нема вообще зараз, не повіришь... Ага. Знаешь шо вже думаю - кнігу буду писать, помнишь, ту шо я тобі казала... Да, да... Та шо ти понімаєшь, Сніжана?... Ну так не надо гаваріть... Угу. Ну а чо "чо". Три часа вже як непрікосновенность знали, так половини нема, не повіришь... А хто где, я не знаю, вже як судьба сложилась, ти ж понімаешь: хто за границей, хто под следствієм. Ой, щас, щас... Здравствуйте Федор Вікторович, я прям вас це не узнала прям сразу.
Федор Вікторович: так єто харашо, шо не впізнали.
Света: Ви такой інтересний сьодня, прям сам на себе не похожий.
Федор Вікторович: А на кого похож?
Света: Ну я думаю шо на художника.
Федор Вікторович: Доречі, Ван Гог все свои картині творил под абсентом.
Света: Ах!
Федор Вікторович: Я такого не употребляю. Всё нормально.
Света: Ага.
Федор Вікторович: А если серьезно - на кого похож?
Света: Ну не знаю...ну-у... на Федоро Вікторовича, який нацепив бороду шоб його не взнали.
Федор Вікторович: Между прочим бороду я нацепив потому шо на вулиці дощ, слякоть і холодно. І шоби не застудиться.
Света: Ну так я ж так і поняла. Я ж кажу... а очки від насмарку, я ж в курсі дела.
Федор Вікторович% ВОт і хорошо, очки для курса дела, умнічка.
Света: Скажіть, а ви вже завтракали сьодня?
Федор Вікторович: Нет, не успел, пока налепил - не позавтракал. А шо, есть шо?
Света: Та не, просто Іван Несторович звонив і дуже просив вам передать шоб оці бумаги с красной папки ви с'елі.
В курилке.
Обценько: Шо, відмінили недоторканість? На свою і на мою голову.
Тягнишкіль: Ну я ж не навмєстно.
Обценько: Не навмисно. А ви бачили який безлад на вулицях твориться? мене вчора піймали і побили.
Тягнишкіль: Так а міліцію ж викликали?
Обценько: Я викликав міліцію - вони і побили.
Тягницкіль: Ви ж перший міліціянт!
Обценько: Я знаю, шо я головний міліціонер, а ле ви мене бачили в формі? Я завжди в "гражданці". Вони не впізнали і побили.
Муфріч: А может наоборот - узнали и наваляли.
Обценько: Може і навпаки.
Тягнишкіль: Ой-ой-ой-ой-ой. А мені повна "труба". Согодні маю їхати у відрядження в цей... Звездонецк.
Обценько: Ото вам, Орест Миколайович, так і треба, Звездодонецк ваш. Слухайте, а позичте мні 1000 доларів, га? Я, чесне міліціонерське, віддам...якщо повернетесь.
Коммуненко: Ви слишали новость?
Обценько: Що трапилось?
Коммуненко: Міністра финансов посаділі.
Обценько: Догрався.
Муфріч: Как? За что?
Коммуненко: За что! За банальное расхіщение бюджета.
Митвин: Це вже бєзпрєдел. Ладно вас , комуняк, б'ють. А мене за що? Панове, я завжди думав про народ. Посуньтеся... А як же я тепер можу думати про народ, коли він мене по голові б'є.
Обценько: Ви ж не курите.
Коммуненко: Нічего-нічего, шрамы мужчіну украшают. О, пожалуйста, а вам, я смотрю, повезло - по лицу нікто ні разу.
Цуценюк: Та шо ви таке кажете. Мені ось, повэстка прийшла з воєнкомату.
Тягнишкіль: Ну чому мені ніколи не ходять повєстки з воєнкомату?
Цуценюк: Що, краще до армії ніж у Звездонецк?
Тягнишкіль: Михайло Володимировичу, а чі можна щоб я не їхав у цю кляту командіровку?
Митвин: Не можна, Оресте Миколайовичу. Треба було думати коли кнопку натискали. Не поїхати у відрядження ви не можете, хіба що захвоієте.
Цуценюк: Слухайте, в когось є знайомий лікарь, требя якось від армії косить...
Муфріч: А вы у мэра Космовецкого спросите - у него в дурдоме связи.
Цуценюк: Дякую-дякую. Знаєте, мені треба щоб мене визнали хворим, а не навпаки.
в буфеті
Обценько: Ніночка, що в нас сьогодні на певоє єсть?
Буфетчица: А что есть - то и будете есть.
Обценько: Вибачаюсь, я не зрозумів.
Буфетчица: Тебе что, повилазило. Не видишь, на первое - борщ, на второе - каша.
Обценько: Та як ви зі мною розмовляєте?
Буфетчица: Ротом.
Обценько? То що ж ви собі дозволяєте, га? Якщо ви забрали в нас саме цінне, то тепер можете з нас знущатися, можете тиснути? Я правий, шановні депутати? Я правий! Я правий! То може ви мене тут ще відлупцюєте, га?
Буфетчица: А что, могу!І мне за ето нічего нє будєт.
Обценько: Мені борщ і кашу.
Маріїнський палац.
Джулія: Андрій Вікторович.
Гарант: Га?
Джулія: Шо ви ховаєтесь? Ваш стіл вас не спасе. Тим паче, що відмінили депутатську недоторканність, а не гарантську.
Гарант: Ну, по-перше, я не ховався. А по-друге, це ви Джулія Володимирівна, людям поясніть. Для них всі політики на одне обличчя. Слухайте, може в санвузол, га?
Джулія: Так, санвузол вас не врятує. Вам патрібна негайно пакинути країну. Ось квиток на літак.
Гарант: А ви?
Джулія: Врятувати гаранта - мій абов'язок. А вам патрібно негайно емігрувати.
Гарант: Я дуже вам дякую. Я все зрозумів. Джулія Володимирівна, а як же ви?
Джулія: А я залишусь, тому шо хтось павинен взяти на себе обов'язки гаранта.
Гарант: Зрозуміло. Ну, тоді, я як справжній чоловік не можу залишити вас один на один з розлюченним натовпом. Доречі, у мене є дуже гарна ідея...
Джулія: Так, я проти!
Гарант: ... Та послухайте, шо ви зразу "Проти!". Давайте пересидимо разом, в погребі тут.
Джулія: В якому погребі?
Гарант: Та в мене під столом погріб, там консервація, все є. Ще за часів Богуна козаки пересиждували в погрібах...
Джулія: Так, я цього не витримаю, я іду здаваться. Шановна батьківщина! Я тілько ва спрошу - не трогайте косу.
Гарант: А я пересиджу в погрібі. Нічого страшного не трапиться, тільки глечик з медом візьму.
в буфеті
Буфетчица: Ой, здравствуйте Орест Миколайович!
Тягнишкіль: Здравствуй, Ніночка:
Буфетчица: Ну і как вам с єтим новим законом, відать не сахар? Что-то плохо виглядіте...
Тягнишкіль: Правда?
Буфетчица: Да.
Тягнишкіль: От твої слова та Богу б у вуха. А я на жаль, добре себе почуваю.
Буфетчица: А-а, ну да, наслишана о вашей прєдстоящей поєздкє в Звєздонєцк. Примитє мої соболєзнованія.
Тягнишкіль: Так то ж бо й воно. Чи немає в тебе Ніночко, чтогось такого залежалого, протухлого?
Буфетчица: А вам зачєм? Що, порося завели?
Тягнишкіль: Захварать мені треба. Отруїться хочу.
Буфетчица: Ну так ви опоздалі. Я такиє продукти всє уже коммунистам отдала.
Тягнишкіль: А їм на що?
Буфетчица: Ну им же во Львовск на митинг всей фракциєй лєтєть... Вот у них, так сказать, сєйчас банкєт.
Тягнишкіль: У-у-у-у...
На другий день...
Света: Алё, Снежана Олеговна? Да, то я. Привет... Та, знаешь, ще лучше...Наших народних ізбранніков вообще як вєтром здуло... Ага, он два пальта висить... Ага. Слушай, шо тобі роскажу: прихожу ж вчора домой, захожу до свого сина в комнату. Ну він як завжди за комп'ютером сидить, стріляє... Ага...Ну да, слушай сюда, він же шо стріляє - утки там, всяку таку єрунду... Ну да, знаешь? Знаешь, кого зараз?...Наших народних депутатів. Та я тобі отвічаю. Да! І фракцію любу можешь вибрати і всё шо хочешь... А ну щас, щас...Так, мужчина, в чем дело?
Федор Вікторович: Шо значит "В чем дело?" Я - сантехник. Мне в 224-ю приемную, так шо женщина...
Света: Здравствуйте, Федор Вікторович...(в телефон)Перезвоню.
Федор Вікторович: Ну, Светка! Ну разведка.
Света: А я дивлюсь ви професію рішили змінить. А шо, правільно, я поддержую, напрімєр. Сентехнік, воно ж лучше, правда. Правда. Вонож лучше, Сантехніков же не б'ють - нема ж за шо.
Федор Вікторович: Ти мне одно скажи: как ти меня узнала? Я же...
Света: Ну, смєю вам замєтіть, шо таку цепь амбарну бачила тільки в вас. Угу. А по-друге, підказує мені моє серце, шо сантехніков не возять туда-сюда на правітельственной машині з мігалками.
Федор Вікторович: Ніхто мєня нє возіл. А мігалка - єто нє мігалка...Єто, там...СМС-ка мнє пришла, громко просто. Я то нє пойму, ну дє я прокололся, я ж спіцально даже вантуз купіл...
Света: Федор Вікторович, то ж не вантуз - то ж розводний ключ.
Федор Вікторович: Не понял, как не вантуз?
Кабмін.
Джулія Володимирівна: Всім доброго дня. Шановні співвідчизники. Минуло майже три доби з моменту прийняття закону про скасування депутатської недоторканності і ось що хочеться сказати: навіщо ви б'єте честних депутатів з моєї фракції? Хіба вам мало комуністів та депутатів "Партії областей"? І ще, любі мої, куди зараз дивиться гарант? Адже він може зупинити цей депутатський геноцид наклавши на закон "вето".
Кабінет гаранта.
Андрій Вікторович: А що, а що відбувається? Куди ми їдемо? Е!... А-а-а, підождіть, це ж ми їдемо в Мукачеве зараз... А чогож Берлога мені не нагадав? ну то добре. Любі друзі! Нашій країні потрібні зміни. Тому я і приїхав сюди до вас в місто Мукачеве. Це важливо. І почнемо прямо зараз, на цій вулиці. Вулиця "Віноградная". Ну це ж ганьба, друзі. Це ж не патріотично. Змінимо на "Гарбузову". Вулиця "Гарбузова". А який це район? Як, Іванівський? О, Івановський район - це ж не по-українські. Переіменуємо в "Миколаївський". Отак от. І хай потім ніхто не каже що гарант нічого не робить. Доречі, місто Мукачеве якось тех не по-українські. Мука - це ж російське слово. Борошневе! Місто Борошневе. Вітаю вас, шановні борошнівчани. Доречі, на черзі Івано-Франківськ. Ми ж Ивана Франка вже вшанували на 20 гривнях, так? Переіменуємо Івано-Франківськ в Андрієво-Вікторівськ. Добре? Конституційно.
В курілке.
Муфріч: Так больше продолжаться не может. Нас всё меньше і меньше.
Обценько: А в мене передчуття все гірше і гірше.
Муфріч: Мда-а, не зря мне снілась моя школьная учітельніца по біології. Она мне всю ночь рассказивала про ген, которій отвечает за бандітізм, коррупцию і клєвєту.
Обценько: Як називається цей ген?
Муфріч: Єтот ген називаєтся - генпрокурор.
Обценько: А-а, зрозуміло. Прокуратура, слідчі - це зараз почнеться. Начнуться гоніння, потім відкриються справи, навіть на мене. А я своїх добре знаю.
Тягнишкіль: Здоровенькі були!
Муфріч: І вам не болеть!
Обценько: Добрий вечір.
Тягнишкіль: Тіпун вам на язик.
Муфріч: І вам того же. Вот, дєржитє.
Тягнишкіль: Це шо?
Муфріч: Русско - украінскій словарь. Ві же в Звездонецк лєтіте, прігодітся. Кстаті, могу позвоніть, встрєтят.
Тягнишкіль: Чекай. (гортає словник)... СПАСІБО...НЕНАДО...
Комуненко: Послушайте! Послушайте что я вам скажу.
Обценько: Що ще трапилось?
Комуненко: Подвиньтесь. Только что в корридоре какой-то очень странного вида почтал'йон передал мне вот єтот конверт.
Обценько: А чтому собі "странний"?
Комуненко: Во-первих, у него уси как у Тараса Бульби.
Обценько: Ну це не доказ.
Комуненко: Во-вторих, у него голос как у Федора Вікторовіча...
Обценько: А це вже доказ.
Комуненко: Вот! Так, что здесь?
Обценько: Тильки не торопись.
Комуненко: "Здравствуй, дорогой парламент..."
Цуценюк: Здравствуй, шановний парламент. Пише тобі твій колишній спікер. Прийшовши до армії, я дуже швидко навів в ній порядок. Начальство мене зразу ж помітило. Старші товариші мене поважають і завжди до мене прислуховуються. Тут всією кухнею заправляє теж жінка. ВОна казала, що їжа буде все смачніша, але з кожним разом порції стають все меншими і меншими. Все ж таки ви можете бути спокійними: ваш колишній спікер не вдарив обличчам в багнюку.
Комуненко: "... навеки, надеюсь твой, хоть і бивший гвардії рядовой екс-спікер."
Гардероб.
Света: Девушка!
Федор Вікторович: А, хто, я?
Света: Ну не я ж, Федор Вікторович.
Федор Вікторович: Шо такое?
Света: Собачку ж забули.
Федор Вікторович: А-а, собачку...точно. Иди сюда, пупсік.
Света: Слухайте, ви тільки окуратно ідіть там.
Федор Вікторович: А что?
Света: Ну вже так поздно...
Федор Вікторович: Та не переживай, всё будет хорошо, смотрі как я замакіровался.
Света: Ну як не переживать, ви ж мені як родной, ну шо ви в самом дєлє. Знаєте скільки всїх по вулиці ходить?
Федор Вікторович: Шо, сер'йозно?
Свєта: Ви іздалєка так на Джулію Владіміровну похожі, шо...
Федор Вікторович: Да? Йомайо!... Так! Всё будет хорошо, что ти мєня пугаєшь? Всё, пока!
Света: Пока.
Федор Вікторович: Позвоні мне.
Звездонецк.
Диктор: Уважаємий Орест Міхайловіч Тягнишкіль, депутат, которий так нє хотєл лєтєть к на в Звєздонєцк - подойдіте, пожалуйста к справочному бюро. Вас уже ждут. А, ви же так не розумієте: "підійдіть до довідкового бюро - усі чекають".
Сессійна зала.
Комуненко: Да проснітесь же ви в конце концов!
Митвин: Пане Тягнишкілю, на вас усі чекають. Будласка, голосуйте. Усі чекають, голосуйте... Я усім дякую, панове. Усіх поздоровляю - рішення не прийнято. Не прийняте рішення! Вітаю всіх!
Журналіст: Вже дві години поспіль за ціми дверима народні обранці розглядають пропозицію від депутатів блоку Джулії Володимирівни "Про відміну депутатської недоторканності". Чи підпишуть вони цей закон? Чи підпишуть вони собі вирок, тобто... блин, давай перепишем... мы шо, в эфире были?.. не перемикайтеся, залишайтеся з нами.
Сесійна зала.
Митвин: Шановні депутати. Ставимо на голосування закон з лякаючою для всіх назвою, це "Закон про зняття депутатської недоторканності"... Тихише-тихише... доречі, запропонували цей закон депутати від фракції Джулії Володимирівни.
Богуславська: А что от них еще можно было ожидать?
Митвин: Ірма Германівна! Будьласка, вас тільки і чути, доречі. Не я висуваю, розумієте, це питання, заспокоїлись, панове, будьласка, голосуємо.
Коммуненко: Я против!
Митвин: Тихо, я прошу вас, ну що ви як діти малі, чесне слово. Дивимось... 224 - за, 224 - проти...один утримався. Пановве, ще один депутат не проголосував. Хто не проголосував, шановні колеги?
Коммуненко: Уважаемый спикер!
Митвин: Так, тиша в парламенті будласка! Говорить депутат Коммуненко. Слухаю вас.
Коммуненко: Я вас очень прошу, скажите еще раз громко, на весь зал что нам нужно проголосовать. Может быть тогда некоторые нажмут на кнопку.
Митвин: Шановні депутати, будласка, розбудіть пана Тягнишкіля. Доречі, я пропоную пана Ореста Миколайовича відрядити у місто Звездонецьк.
Богуславська: С каких это пор Звездонецк стал местом ссылки?
Митвин: Ірма Германівна! Я, доречі, не менше вас дбаю про Батьківщину. Отже я прошу всіх голосувати...Шановні депутати. Всім дякую. Усім "торба", всім капець бо рішення прийнято.
Коммуненко: Я против!
Богуславська: Что, добились? Добились, с вашей Джулькой Владимировной...так вам и надо!... Что, высунули!?
Журналист: А ось, власне і вони! Судячи по цим обличчям - закон вони таки ухвалили.
Коммуненко: Что вы делаете!?
Журналист: Здравствуйте, Федоре Вікторовичу. Скажіть будласка, чи голосували ви за прийняття цього рішення?
Федор Вікторович: Та проголосовали на свою голову. Ты знаешь, мы всегда боялись женщины с косой. Опа, вы что, снимаете? Давай пере...пишим.
Журналист: Федоре Вікторовичу, це - прямий ефір.
Федор Вікторович: А, прямой, да? Знаєте, ми дійсна прагаласували за цей законопраєект тому шо насправді нам немає чтого боятися. Як то кажуть, у нас і так руки по локоть... чисті. так шо всіх благ... вибачайте.
Гардероб.
Свєта: Алё! Привет Снежанчик... Да. Дела харашо. Харашо, роботи нема вообще зараз, не повіришь... Ага. Знаешь шо вже думаю - кнігу буду писать, помнишь, ту шо я тобі казала... Да, да... Та шо ти понімаєшь, Сніжана?... Ну так не надо гаваріть... Угу. Ну а чо "чо". Три часа вже як непрікосновенность знали, так половини нема, не повіришь... А хто где, я не знаю, вже як судьба сложилась, ти ж понімаешь: хто за границей, хто под следствієм. Ой, щас, щас... Здравствуйте Федор Вікторович, я прям вас це не узнала прям сразу.
Федор Вікторович: так єто харашо, шо не впізнали.
Света: Ви такой інтересний сьодня, прям сам на себе не похожий.
Федор Вікторович: А на кого похож?
Света: Ну я думаю шо на художника.
Федор Вікторович: Доречі, Ван Гог все свои картині творил под абсентом.
Света: Ах!
Федор Вікторович: Я такого не употребляю. Всё нормально.
Света: Ага.
Федор Вікторович: А если серьезно - на кого похож?
Света: Ну не знаю...ну-у... на Федоро Вікторовича, який нацепив бороду шоб його не взнали.
Федор Вікторович: Между прочим бороду я нацепив потому шо на вулиці дощ, слякоть і холодно. І шоби не застудиться.
Света: Ну так я ж так і поняла. Я ж кажу... а очки від насмарку, я ж в курсі дела.
Федор Вікторович% ВОт і хорошо, очки для курса дела, умнічка.
Света: Скажіть, а ви вже завтракали сьодня?
Федор Вікторович: Нет, не успел, пока налепил - не позавтракал. А шо, есть шо?
Света: Та не, просто Іван Несторович звонив і дуже просив вам передать шоб оці бумаги с красной папки ви с'елі.
В курилке.
Обценько: Шо, відмінили недоторканість? На свою і на мою голову.
Тягнишкіль: Ну я ж не навмєстно.
Обценько: Не навмисно. А ви бачили який безлад на вулицях твориться? мене вчора піймали і побили.
Тягнишкіль: Так а міліцію ж викликали?
Обценько: Я викликав міліцію - вони і побили.
Тягницкіль: Ви ж перший міліціянт!
Обценько: Я знаю, шо я головний міліціонер, а ле ви мене бачили в формі? Я завжди в "гражданці". Вони не впізнали і побили.
Муфріч: А может наоборот - узнали и наваляли.
Обценько: Може і навпаки.
Тягнишкіль: Ой-ой-ой-ой-ой. А мені повна "труба". Согодні маю їхати у відрядження в цей... Звездонецк.
Обценько: Ото вам, Орест Миколайович, так і треба, Звездодонецк ваш. Слухайте, а позичте мні 1000 доларів, га? Я, чесне міліціонерське, віддам...якщо повернетесь.
Коммуненко: Ви слишали новость?
Обценько: Що трапилось?
Коммуненко: Міністра финансов посаділі.
Обценько: Догрався.
Муфріч: Как? За что?
Коммуненко: За что! За банальное расхіщение бюджета.
Митвин: Це вже бєзпрєдел. Ладно вас , комуняк, б'ють. А мене за що? Панове, я завжди думав про народ. Посуньтеся... А як же я тепер можу думати про народ, коли він мене по голові б'є.
Обценько: Ви ж не курите.
Коммуненко: Нічего-нічего, шрамы мужчіну украшают. О, пожалуйста, а вам, я смотрю, повезло - по лицу нікто ні разу.
Цуценюк: Та шо ви таке кажете. Мені ось, повэстка прийшла з воєнкомату.
Тягнишкіль: Ну чому мені ніколи не ходять повєстки з воєнкомату?
Цуценюк: Що, краще до армії ніж у Звездонецк?
Тягнишкіль: Михайло Володимировичу, а чі можна щоб я не їхав у цю кляту командіровку?
Митвин: Не можна, Оресте Миколайовичу. Треба було думати коли кнопку натискали. Не поїхати у відрядження ви не можете, хіба що захвоієте.
Цуценюк: Слухайте, в когось є знайомий лікарь, требя якось від армії косить...
Муфріч: А вы у мэра Космовецкого спросите - у него в дурдоме связи.
Цуценюк: Дякую-дякую. Знаєте, мені треба щоб мене визнали хворим, а не навпаки.
в буфеті
Обценько: Ніночка, що в нас сьогодні на певоє єсть?
Буфетчица: А что есть - то и будете есть.
Обценько: Вибачаюсь, я не зрозумів.
Буфетчица: Тебе что, повилазило. Не видишь, на первое - борщ, на второе - каша.
Обценько: Та як ви зі мною розмовляєте?
Буфетчица: Ротом.
Обценько? То що ж ви собі дозволяєте, га? Якщо ви забрали в нас саме цінне, то тепер можете з нас знущатися, можете тиснути? Я правий, шановні депутати? Я правий! Я правий! То може ви мене тут ще відлупцюєте, га?
Буфетчица: А что, могу!І мне за ето нічего нє будєт.
Обценько: Мені борщ і кашу.
Маріїнський палац.
Джулія: Андрій Вікторович.
Гарант: Га?
Джулія: Шо ви ховаєтесь? Ваш стіл вас не спасе. Тим паче, що відмінили депутатську недоторканність, а не гарантську.
Гарант: Ну, по-перше, я не ховався. А по-друге, це ви Джулія Володимирівна, людям поясніть. Для них всі політики на одне обличчя. Слухайте, може в санвузол, га?
Джулія: Так, санвузол вас не врятує. Вам патрібна негайно пакинути країну. Ось квиток на літак.
Гарант: А ви?
Джулія: Врятувати гаранта - мій абов'язок. А вам патрібно негайно емігрувати.
Гарант: Я дуже вам дякую. Я все зрозумів. Джулія Володимирівна, а як же ви?
Джулія: А я залишусь, тому шо хтось павинен взяти на себе обов'язки гаранта.
Гарант: Зрозуміло. Ну, тоді, я як справжній чоловік не можу залишити вас один на один з розлюченним натовпом. Доречі, у мене є дуже гарна ідея...
Джулія: Так, я проти!
Гарант: ... Та послухайте, шо ви зразу "Проти!". Давайте пересидимо разом, в погребі тут.
Джулія: В якому погребі?
Гарант: Та в мене під столом погріб, там консервація, все є. Ще за часів Богуна козаки пересиждували в погрібах...
Джулія: Так, я цього не витримаю, я іду здаваться. Шановна батьківщина! Я тілько ва спрошу - не трогайте косу.
Гарант: А я пересиджу в погрібі. Нічого страшного не трапиться, тільки глечик з медом візьму.
в буфеті
Буфетчица: Ой, здравствуйте Орест Миколайович!
Тягнишкіль: Здравствуй, Ніночка:
Буфетчица: Ну і как вам с єтим новим законом, відать не сахар? Что-то плохо виглядіте...
Тягнишкіль: Правда?
Буфетчица: Да.
Тягнишкіль: От твої слова та Богу б у вуха. А я на жаль, добре себе почуваю.
Буфетчица: А-а, ну да, наслишана о вашей прєдстоящей поєздкє в Звєздонєцк. Примитє мої соболєзнованія.
Тягнишкіль: Так то ж бо й воно. Чи немає в тебе Ніночко, чтогось такого залежалого, протухлого?
Буфетчица: А вам зачєм? Що, порося завели?
Тягнишкіль: Захварать мені треба. Отруїться хочу.
Буфетчица: Ну так ви опоздалі. Я такиє продукти всє уже коммунистам отдала.
Тягнишкіль: А їм на що?
Буфетчица: Ну им же во Львовск на митинг всей фракциєй лєтєть... Вот у них, так сказать, сєйчас банкєт.
Тягнишкіль: У-у-у-у...
На другий день...
Света: Алё, Снежана Олеговна? Да, то я. Привет... Та, знаешь, ще лучше...Наших народних ізбранніков вообще як вєтром здуло... Ага, он два пальта висить... Ага. Слушай, шо тобі роскажу: прихожу ж вчора домой, захожу до свого сина в комнату. Ну він як завжди за комп'ютером сидить, стріляє... Ага...Ну да, слушай сюда, він же шо стріляє - утки там, всяку таку єрунду... Ну да, знаешь? Знаешь, кого зараз?...Наших народних депутатів. Та я тобі отвічаю. Да! І фракцію любу можешь вибрати і всё шо хочешь... А ну щас, щас...Так, мужчина, в чем дело?
Федор Вікторович: Шо значит "В чем дело?" Я - сантехник. Мне в 224-ю приемную, так шо женщина...
Света: Здравствуйте, Федор Вікторович...(в телефон)Перезвоню.
Федор Вікторович: Ну, Светка! Ну разведка.
Света: А я дивлюсь ви професію рішили змінить. А шо, правільно, я поддержую, напрімєр. Сентехнік, воно ж лучше, правда. Правда. Вонож лучше, Сантехніков же не б'ють - нема ж за шо.
Федор Вікторович: Ти мне одно скажи: как ти меня узнала? Я же...
Света: Ну, смєю вам замєтіть, шо таку цепь амбарну бачила тільки в вас. Угу. А по-друге, підказує мені моє серце, шо сантехніков не возять туда-сюда на правітельственной машині з мігалками.
Федор Вікторович: Ніхто мєня нє возіл. А мігалка - єто нє мігалка...Єто, там...СМС-ка мнє пришла, громко просто. Я то нє пойму, ну дє я прокололся, я ж спіцально даже вантуз купіл...
Света: Федор Вікторович, то ж не вантуз - то ж розводний ключ.
Федор Вікторович: Не понял, как не вантуз?
Кабмін.
Джулія Володимирівна: Всім доброго дня. Шановні співвідчизники. Минуло майже три доби з моменту прийняття закону про скасування депутатської недоторканності і ось що хочеться сказати: навіщо ви б'єте честних депутатів з моєї фракції? Хіба вам мало комуністів та депутатів "Партії областей"? І ще, любі мої, куди зараз дивиться гарант? Адже він може зупинити цей депутатський геноцид наклавши на закон "вето".
Кабінет гаранта.
Андрій Вікторович: А що, а що відбувається? Куди ми їдемо? Е!... А-а-а, підождіть, це ж ми їдемо в Мукачеве зараз... А чогож Берлога мені не нагадав? ну то добре. Любі друзі! Нашій країні потрібні зміни. Тому я і приїхав сюди до вас в місто Мукачеве. Це важливо. І почнемо прямо зараз, на цій вулиці. Вулиця "Віноградная". Ну це ж ганьба, друзі. Це ж не патріотично. Змінимо на "Гарбузову". Вулиця "Гарбузова". А який це район? Як, Іванівський? О, Івановський район - це ж не по-українські. Переіменуємо в "Миколаївський". Отак от. І хай потім ніхто не каже що гарант нічого не робить. Доречі, місто Мукачеве якось тех не по-українські. Мука - це ж російське слово. Борошневе! Місто Борошневе. Вітаю вас, шановні борошнівчани. Доречі, на черзі Івано-Франківськ. Ми ж Ивана Франка вже вшанували на 20 гривнях, так? Переіменуємо Івано-Франківськ в Андрієво-Вікторівськ. Добре? Конституційно.
В курілке.
Муфріч: Так больше продолжаться не может. Нас всё меньше і меньше.
Обценько: А в мене передчуття все гірше і гірше.
Муфріч: Мда-а, не зря мне снілась моя школьная учітельніца по біології. Она мне всю ночь рассказивала про ген, которій отвечает за бандітізм, коррупцию і клєвєту.
Обценько: Як називається цей ген?
Муфріч: Єтот ген називаєтся - генпрокурор.
Обценько: А-а, зрозуміло. Прокуратура, слідчі - це зараз почнеться. Начнуться гоніння, потім відкриються справи, навіть на мене. А я своїх добре знаю.
Тягнишкіль: Здоровенькі були!
Муфріч: І вам не болеть!
Обценько: Добрий вечір.
Тягнишкіль: Тіпун вам на язик.
Муфріч: І вам того же. Вот, дєржитє.
Тягнишкіль: Це шо?
Муфріч: Русско - украінскій словарь. Ві же в Звездонецк лєтіте, прігодітся. Кстаті, могу позвоніть, встрєтят.
Тягнишкіль: Чекай. (гортає словник)... СПАСІБО...НЕНАДО...
Комуненко: Послушайте! Послушайте что я вам скажу.
Обценько: Що ще трапилось?
Комуненко: Подвиньтесь. Только что в корридоре какой-то очень странного вида почтал'йон передал мне вот єтот конверт.
Обценько: А чтому собі "странний"?
Комуненко: Во-первих, у него уси как у Тараса Бульби.
Обценько: Ну це не доказ.
Комуненко: Во-вторих, у него голос как у Федора Вікторовіча...
Обценько: А це вже доказ.
Комуненко: Вот! Так, что здесь?
Обценько: Тильки не торопись.
Комуненко: "Здравствуй, дорогой парламент..."
Цуценюк: Здравствуй, шановний парламент. Пише тобі твій колишній спікер. Прийшовши до армії, я дуже швидко навів в ній порядок. Начальство мене зразу ж помітило. Старші товариші мене поважають і завжди до мене прислуховуються. Тут всією кухнею заправляє теж жінка. ВОна казала, що їжа буде все смачніша, але з кожним разом порції стають все меншими і меншими. Все ж таки ви можете бути спокійними: ваш колишній спікер не вдарив обличчам в багнюку.
Комуненко: "... навеки, надеюсь твой, хоть і бивший гвардії рядовой екс-спікер."
Гардероб.
Света: Девушка!
Федор Вікторович: А, хто, я?
Света: Ну не я ж, Федор Вікторович.
Федор Вікторович: Шо такое?
Света: Собачку ж забули.
Федор Вікторович: А-а, собачку...точно. Иди сюда, пупсік.
Света: Слухайте, ви тільки окуратно ідіть там.
Федор Вікторович: А что?
Света: Ну вже так поздно...
Федор Вікторович: Та не переживай, всё будет хорошо, смотрі как я замакіровался.
Света: Ну як не переживать, ви ж мені як родной, ну шо ви в самом дєлє. Знаєте скільки всїх по вулиці ходить?
Федор Вікторович: Шо, сер'йозно?
Свєта: Ви іздалєка так на Джулію Владіміровну похожі, шо...
Федор Вікторович: Да? Йомайо!... Так! Всё будет хорошо, что ти мєня пугаєшь? Всё, пока!
Света: Пока.
Федор Вікторович: Позвоні мне.
Звездонецк.
Диктор: Уважаємий Орест Міхайловіч Тягнишкіль, депутат, которий так нє хотєл лєтєть к на в Звєздонєцк - подойдіте, пожалуйста к справочному бюро. Вас уже ждут. А, ви же так не розумієте: "підійдіть до довідкового бюро - усі чекають".
Сессійна зала.
Комуненко: Да проснітесь же ви в конце концов!
Митвин: Пане Тягнишкілю, на вас усі чекають. Будласка, голосуйте. Усі чекають, голосуйте... Я усім дякую, панове. Усіх поздоровляю - рішення не прийнято. Не прийняте рішення! Вітаю всіх!
Комментариев нет:
Отправить комментарий